Алеся Романова: акторка «Відданої» і Станиславова

На вулиці Липовій стоїть особняк, який кіногрупа п’ять разів обходила з рулеткою й ескізами. Саме цей будинок мав стати віллою родини Ангерів у фільмі «Віддана». Домовитися з усіма мешканцями не вдалося: сучасний асфальт, ліхтарі й прибудови ламали кадр кінця ХІХ століття. Декорацію звели двічі — у павільйоні під Києвом і на чотирьох гектарах у Ніжиловичах. Прототипом лишилася Липова.

15 січня 2020 року творча група привезла стрічку на допрем’єрний показ в Івано-Франківськ — місто, де відбувається дія роману Софії Андрухович і де народилася сама письменниця. Адель Сколик на екрані зіграла Алеся Романова. Для частини глядачів це була перша зустріч з акторкою; для інших — ім’я з титрів серіалу «Школа».

Нижче — коротка довідка, зібрана з відкритих біографій, прокатних звітів і місцевих показів: хто вона, як потрапила в кадр Станиславова і де франківець може перевірити її роботу самостійно.

Хто така Алеся Романова і чим вона відома

Алеся Олександрівна Романова народилася 24 березня 1990 року в Білорусі. Громадянство — українське. Більшу частину дорослого життя вона прожила в Києві й саме Київ називає домом. За відкритими біографіями, у дитинстві родина змінювала міста: після розлучення батьків був переїзд із матір’ю, потім Кременчук до родичів матері, далі навчання в столиці.

За фахом вона не лише акторка. Паралельно працює як фотомодель, візажистка й колористка. У публічних профілях фіксує два напрями: кіно й салонна робота зі стрижками та складним фарбуванням. Щоденний ритм залежить від знімального графіка: коли немає майданчика, лишається салон у Києві.

Широкій аудиторії ім’я закріпилося після головної ролі Аделі Сколик у фільмі «Віддана» 2020 року. Друга впізнавана точка — роль Мері в телесеріалі «Школа». У 2026-му вона знову з’явилася на великому екрані як одна з русалок у стрічці «Мавка. Справжній міф».

Яку освіту вона здобула і як почала кар’єру

Перший фах був практичний: навчання на перукаря-візажиста в Київському національному університеті технологій та дизайну. У 2013 році закінчила Київський національний університет культури і мистецтв, факультет індустрії моди, спеціальність «дизайнер стилю». П’ять років, з 2013-го по 2017-й, викладала студентам грим, декоративну косметику, кольорознавство й візаж.

У вересні 2016-го вступила на акторський курс Ukrainian Film School і вчилася там до 2019-го. Перші ролі отримала ще під час навчання, у 2017 році. В інтерв’ю виданню «Високий Замок» у 2021-му казала, що довго вважала кіно для себе нереальним і прийшла туди вже після викладацької роботи.

До визнання шлях виглядав так. Спочатку епізоди й другорядні персонажі в серіалах: Ірен у «Одружити не можна помилувати», Мері в «Школі», Катя в «Голосі з минулого», Юлія Карпенко в «Ангелах». Паралельно лишалася модельна зйомка. Переломним став кастинг на Адель: роль, яка вимагала костюмованої драми, галицької вимови й роботи в парі з Маріанною Янушевич і франківським актором Романом Луцьким.

Контраст «до і після» тут конкретний. До кіношколи її робочий день крутився навколо аудиторії й гримерки. Через пів року навчання з’явилася перша роль, а за три роки — провідна партія в повнометражній стрічці з кошторисом 60 млн грн. Зміна сталася не через «прорив із нізвідки», а через вже наявну сценічну дисципліну гриму: вона вміла довго сидіти в кріслі й тримати образ.

Які її найбільші досягнення і проєкти

«Віддана» — повнометражний дебют режисерки Христини Сиволап за романом «Фелікс Австрія». Прем’єра в широкому прокаті — 16 січня 2020 року, дистриб’ютор «Вольга Україна». Тривалість — 110 хвилин. Мова картини — галицький діалект української. Кошторис — 60 млн грн, з них 25 млн грн — частка тодішнього Міністерства культури.

За даними кінопрокатної статистики початку 2020-го, які зводив Zaxid.NET, стрічку за перші тижні подивилося близько 70 тисяч глядачів, каса перевищила 6 млн грн; підсумкова каса в довідниках — близько 6,3–6,4 млн грн. Цифра скромна порівняно з бюджетом: фільм не відбив вкладення в кінотеатрах. Для глядача це означає інше: картину можна знайти на легальних платформах (з 10 квітня 2020-го вона виходила на Megogo, Sweet.TV, OLL.TV та 1+1 video) і періодично на ТБ.

У фільмографії після «Відданої» — серіальні ролі 2020–2023 років («Доктор Віра», «Дільничний з ДВРЗ», «Гарячий») і повний метр 2025–2026 років. У комедії «Батьківські збори» (2025) вона зіграла Алісу. У фентезі «Мавка. Справжній міф» режисерки Катерини Царик (прем’єра в Україні — лютий–березень 2026-го, бюджет близько 1 млн доларів) Романова ввійшла в тріо русалок — володарок Темного озера. За енциклопедичним зведенням на вересень 2026-го каса «Мавки» становила близько 21,5 млн грн. Окремих державних премій саме на її ім’я у відкритих реєстрах немає: визнання тримається на прокаті й ролях.

Чи має вона стосунок до Івано-Франківська

Прямого «франківського прописки» немає: вона тут не вчилася і не живе. Зв’язок іде через екран і через книгу. Дія «Відданої» — Станиславів другої половини ХІХ століття. Авторка роману Софія Андрухович народилася в Івано-Франківську 17 листопада 1982 року. Петро Сколик у фільмі — Роман Луцький, актор із Франківська. Історики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника консультували групу з архітектури, побуту й дрібних деталей епохи.

Знімали не на площі Ринок і не біля ратуші. Режисерка Христина Сиволап пояснювала: у сучасному місті історичні фасади змішані з радянськими прибудовами, рекламою й дротами, тож панораму зібрати неможливо. Інтер’єри будували в павільйоні Film.UA і частково знімали в Чернівецькому драмтеатрі імені Ольги Кобилянської. День народження Аделі знімали в парку «Олександрія» в Білій Церкві. Станиславів «з нуля» відтворили в Ніжиловичах: десятки будинків, ринок, єврейський квартал, шкільний двір і вілла Сколиків.

Найближча міська точка — знову вулиця Липова. Особняк, який не пустив камеру всередину, став ескізом будинку Ангерів. 15 січня 2020-го франківці побачили результат раніше за широкий прокат. Якщо шукати «нашу» героїню в побутовому сенсі — це перебільшення. Якщо шукати акторку, чиє обличчя на кілька років стало обличчям екранної Аделі зі Станиславова, — так, саме вона.

Найсильніше заперечення проти такої прив’язки звучить просто: навіщо місту біографія київської акторки, якщо навіть натурні зйомки забрали під Київ. Відповідь у цифрах і в локації, а не в пафосі. П’ять експедицій у Франківськ, консультації місцевих істориків, прототип на Липовій, допрем’єра 15 січня 2020-го й касова аудиторія близько 70 тисяч осіб по країні — це вже не абстрактний «український кінематограф», а конкретний спосіб, у який місто ХІХ століття потрапило в прокат. Іншого такого масового візуального портрета Станиславова за останні роки місто не має.

Де зараз живе і чим займається щодня

База — Київ. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році вона близько року була в Польщі, працювала в варшавському салоні зі складним фарбуванням. Потім повернулася в Україну під зйомки повного метра «Музика під бомбами». Проєкт зупинили в квітні 2024-го через брак фінансування. Окремого офіційного повідомлення мерії чи обласної філармонії про її гастролі в Івано-Франківську станом на 2026 рік немає.

Паралельна професія не зникла. У відкритому профілі вона вказує роботу артстилістки й колористки київського салону Backstage Klovskyi: жіночі й чоловічі стрижки, техніки на кшталт airtouch, shatush, total blond. Для читача це практична деталь: акторка не «зникла після однієї ролі», а тримає дві зайнятості — майданчик і крісло майстра.

Де можна стежити за її роботою

Окремого персонального сайту в неї немає. Робочі сторінки в Instagram розділені за професіями: акторська — alesya_romanova_actress, б’юті-напрям — alesya_romanova_beauty. Фільмографію зручно звіряти в українських кінодовідниках і в картці IMDb за номером nm9574320. Інтерв’ю 2021 року про зміну професії лишилося в «Високому Замку»; коментарі знімальної групи «Відданої» — у матеріалах Суспільного й місцевих франківських видань січня 2020-го.

Якщо хочете не стрічку новин, а саму роботу, порядок такий:

• роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія» — текст, з якого зібрано сюжет і побут Станиславова;
• фільм «Віддана» (2020) — легальні онлайн-сервіси та періодичні телеефіри;
• «Школа» — щоб побачити ранню серіальну роль Мері;
• «Мавка. Справжній міф» (2026) — щоб порівняти Адель і пізніший фантазійний образ русалки;
• прогулянка вулицею Липовою — звірити фасад-прототип із пам’яттю кадру, розуміючи, що сам будинок у стрічці — реконструкція.

Список не замінює афішу конкретного кінотеатра: розклад «Планети Кіно» чи міських залів треба дивитися на дату сеансу. Станом на 2026 рік регулярного репертуарного показу «Відданої» в місті немає, тож орієнтир — цифрові платформи й власна домашня полиця з книжкою Андрухович.

Питання, яке стаття не закриває за читача, лише окреслює: чи потрібна вам Романова як «наша» акторка Станиславова, чи як київська виконавиця однієї міської історії. Критерій простий і перевіряється за вечір. Якщо після «Відданої» ви виходите на Липову й бачите в особняку не чужий декораційний макет, а впізнаваний дім Аделі — зв’язок для вас уже є. Якщо кадр лишається костюмованою казкою без адреси — біографія акторки на життя міста не впливає, і цього досить, щоб не добудовувати їй франківську біографію.

Ми фіксуємо лише те, що можна зіставити з вулицею, датою показу й прокатною цифрою. Решту — чи стежити далі за її ролями 2025–2026 років — вирішуєте ви самі, квитком або відмовою від нього.