Фламінго ракета FP-5: що відомо і що ні

Ви відкриваєте стрічку новин і бачите велику крилату ракету з пташиною назвою: хтось пише про три тисячі кілометрів дальності, хтось — про тонну вибухівки, хтось уже рахує, «чи дістане до Москви». Цифри різні, тон однаковий: ніби все вже доведено. Для читача, який хоче зрозуміти предмет, а не слоган, це погана точка старту.

Офіційна назва виробу — FP-5, у публічному обігу закріпилася назва фламінго ракета. Це наземна крилата ракета великої дальності українського виробництва. Стаття відповідає на просте запитання: що саме про неї підтверджено станом на осінь 2026 року, як вона має працювати і де закінчуються відкриті дані.

Нижче — не каталог української зброї і не оцінка «перелому війни». Це розбір механізму й меж інформації: хто зробив виріб, які параметри оголосив виробник, що з цього можна перевірити зовні і чого поки не можна вважати фактом.

1. Що таке «Фламінго»

FP-5 «Фламінго» — крилата ракета класу «земля — земля». Її запускають із наземної рейки на шасі вантажівки: спочатку працює твердопаливний прискорювач, далі маршовий турбовентиляторний двигун веде апарат годинами до цілі з фіксованими координатами. За задумом це не зенітна ракета і не фронтовий снаряд, а засіб дальнього удару по великих стаціонарних об’єктах.

У лінійці Fire Point літера FP уже була на ударних дронах FP-1 і FP-2. «Фламінго» стоїть вище за масою і бойовою частиною: довжина корпусу в оцінках аналітиків — близько 12–14 м, злітна маса — близько 6 т. Це ближче до важкої крилатої ракети, ніж до «великого дрона», хоча компанія на своєму сайті описує систему і як безпілотний комплекс.

Назву пояснювали по-різному. Головний конструктор Денис Штілерман казав, що перші випробувальні зразки пофарбували в рожевий, бо у підрядника закінчилася помаранчева фарба, потрібна для пошуку апарата над морем. Керівниця компанії Ірина Терех пов’язувала рожевий колір і назву з жіночою роллю на виробництві. Бойові вироби згодом фарбують у темні тони через маскування. Жодне з пояснень не змінює тип зброї: це важка дозвукова крилата ракета.

2. Хто розробляє ракету і що відомо про програму

Виробник — українська компанія Fire Point, заснована 2022 року. Публічне обличчя програми — Ірина Терех, конструкторський — Денис Штілерман. Компанія вже випускала далекобійні дрони FP-1; ракету зібрали в тій самій промисловій логіці: спрощений корпус, відновлені або адаптовані двигуни, ставка на темп, а не на «стелс» західного зразка.

У лютому 2025 року макет із тим самим індексом FP-5 і близькими цифрами показали на виставці IDEX в Абу-Дабі компанія Milanion Group — британська реєстрація, публічна присутність в ОАЕ. У серпні 2025-го фотограф Associated Press зафіксував уже український випробувальний пуск на півдні країни. Через кілька днів президент Володимир Зеленський оголосив про старт серійного виробництва.

Зв’язок двох назв у відкритих джерелах описують неоднаково. Аналітики вказують на збіг індексу, зовнішнього вигляду й заявлених параметрів. Пізніше Штілерман пояснював стенд Milanion як відволікання уваги під час скупки двигунів АІ-25 і АІ-25ТЛ. Незалежно перевірити внутрішню угоду з відкритих документів неможливо: публічно видно лише те, що виріб з індексом FP-5 спершу з’явився на іноземному стенді, а серійне складання й бойове застосування оголосила українська компанія.

The Wall Street Journal на початку 2026 року описував відвідування одного з цехів Fire Point: ракети довші за міський автобус, компанія говорила про менше ніж 100 пусків від початку програми і про постійні доробки конструкції. Це одне з небагатьох незалежних репортажів із виробництва, а не з пресрелізу.

3. Призначення та характеристики: що підтверджено

Призначення з відкритих описів виробника однозначне: ураження наземних цілей із відомими координатами на великій відстані — військових підприємств, складів, інфраструктури палива й логістики. Пускова багаторазова, підготовка до старту за заявою компанії — близько 20 хвилин. У польоті апарат тримає дозвукову швидкість і може йти від десятків метрів до кількох кілометрів висоти.

Наведення — супутникове (GPS/GNSS) з інерціальним резервом і антенами, стійкими до глушіння. Складної системи зіставлення рельєфу чи оптичного розпізнавання цілі, як у дорожчих західних крилатих ракет, виробник не обіцяє. Бойову частину Fire Point не робить сама: у публічних матеріалах фігурує корисне навантаження близько 1–1,2 т. Зовнішні огляди порівнювали корпус бойової частини з авіабомбою великого калібру; точну марку незалежно не підтверджено.

Ключове число програми — до 3000 км дальності. Його можна розкласти. Компанія одночасно заявляє час польоту до 4 годин. Якщо взяти крейсерську швидкість із її ж сайту — 650–700 км/год — за чотири години апарат теоретично проходить 2600–2800 км по прямій. У матеріалах 2025 року частіше писали 850–900 км/год; тоді той самий час дає вже понад 3400 км по прямій. Реальний маршрут не прямий: обхід зон ППО, набір і зниження висоти, вітер і запас палива з’їдають кілометри. Тому 3000 км — це заявлений максимум виробника, а не виміряна бойова дистанція кожного пуску. Змінюють цифру три речі: маса бойової частини, профіль польоту і те, який саме двигун стоїть на конкретній серії.

Джерело: публічні специфікації Fire Point і Milanion Group, зведення відкритих оглядів 2025–2026 років.

Важливо. Цифри дальності, точності й темпу виробництва в цій темі майже завжди йдуть від виробника або від офіційних заяв. Вони не дорівнюють незалежному вимірюванню. Там, де нижче йдеться про бойове застосування, це повідомлення сторін і висновки OSINT, а не закритий акт полігону.

Двигун перших серій — відновлений АІ-25ТЛ від навчального літака L-39. Він дешевший за нове «ракетне» серце, але розрахований на інші висоти й ресурс. У 2026 році компанія говорила про власний турбореактивний двигун і про випробування перших десятків зразків. Скільки серійних ракет уже летять на новому моторі, у відкритому доступі немає.

4. Що поки не можна стверджувати напевно

Не можна вважати встановленим фактом, що кожен пуск долає 3000 км. Публічно названі цілі 2025–2026 років лежать переважно на сотні, інколи понад тисячу кілометрів, а не на стелі заявки. Немає відкритого незалежного заміру кругового ймовірного відхилення 14 м саме в бойових умовах: ця цифра — розрахункова заявка «за ідеальних умов».

Поширена помилка виглядає так: людина бере пресреліз, множить «7 ракет на добу» на 30 днів і отримує «понад 200 виробів на місяць», далі з цього робить висновок про регулярні масовані удари. Ззовні це схоже на арифметику. Закінчується розривом між планом і тим, що фіксують відкриті підрахунки пусків. Правильніше читати темп як ціль заводу, а не як уже виконаний графік: у 2025–2026 роках компанія називала то 30, то 50, то 100 виробів на місяць, аналітики вказували на вузьке місце — запас двигунів АІ-25 і точність наведення.

Не підтверджені незалежно й деталі бойової частини, точна кількість зібраних ракет, повний перелік пускових підрозділів і частка перехоплених виробів. Російські зведення про збиті «Фламінго» так само не можна брати за облік. Відкрита картина станом на 2026 рік така: ракета існує, її запускають, окремі влучання фіксують супутникові знімки й місцеві відео, але програма ще не виглядає як відпрацьований масовий боєприпас із стабільною статистикою.

5. Чому про «Фламінго» говорять у контексті оборони України

Тема тримається не на прізвиську. Західні крилаті ракети, які Україна отримувала від союзників, мають політичні обмеження на дальність і цілі. Власний виріб із великою бойовою частиною теоретично знімає частину цих рамок: рішення про пуск ухвалює українське командування. Саме тому FP-5 порівнюють із Tomahawk не за «якістю бренду», а за роллю — дальній удар по тилу без дозволу іноземної столиці на кожну ціль.

Другий шар — промисловий. Якщо корпус можна намотати з композиту за години, а пускова — переобладнана вантажівка, програма дешевша за класичну ракетну кооперацію. Заявлена ціна близько 600 тис. дол. за одиницю в кілька разів нижча за публічні оцінки Tomahawk. Дешевизна тут не «якість гірша автоматично», а інший компроміс: більший корпус, слабший захист від виявлення, простіше наведення, залежність від двигуна зі складів.

Для вас як для цивільного читача з цього не випливає окремий прогноз по сирені в конкретному місті. «Фламінго» не змінює правила укриття і не замінює ППО над житловими кварталами. Практичний зміст інший: Україна намагається закрити прогалину в далекобійній ударній зброї власним виробом, і відкриті дані вже достатні, щоб відрізняти наявність ракети від рекламного опису її можливостей.

Нерозв’язане лишається в двох площинах. Перша — технічна: чи вдасться замінити дефіцитні АІ-25 власним двигуном і підтягнути точність так, щоб важка бойова частина регулярно доходила до точки, а не лише в район цілі. Друга — виробнича: який реальний місячний випуск після заяв 2025–2026 років. Критерій для оцінки простий і перевіряється без закритих довідок: не слоган про 3000 км, а повторювані, геоприв’язані наслідки ударів і стабільна, а не стрибкоподібна поява нових пусків у відкритому обліку.

Поки цих двох індикаторів немає в стійкому вигляді, «Фламінго» коректно описувати як існуючу українську крилату ракету з амбітними заявленими параметрами і ще незакритим розривом між рекламною таблицею та перевіреною бойовою статистикою. Саме ця розвилка — а не колір перших дослідних зразків — визначає, чим виріб стане далі.